Напередодні 207-ї річниці від дня народження видатного українського письменника Т.Г.Шевченка студенти 448 групи спільно з к.п.н., доц. кафедри початкової освіти Філімоновою Т.В. продекламували вірші видатного поета.
9 березня 1814 року у с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) народився геній українського народу Тарас Григорович Шевченко – пророк, поет, художник і філософ.
В історичному розвитку України Тарас Шевченко, або Великий Кобзар, як його називають в народі – явище надзвичайне за своїм значенням у літературі, мистецтві, культурі та суспільстві. З 47 років життя поет пробув 24 роки в кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом царських жандармів.
Важко переоцінити значення творчості Тараса Шевченка для української літератури. Цей національний поет глибоко розкрив душевне багатство українського народу, осмислив минуле, сучасне й майбутнє України.
Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації, тому що для українців всіх наступних поколінь Великий Кобзар став могутнім джерелом національної свідомості, символом України.
Творчий шлях Тараса Шевченка символічно визначив інший відомий український поет і громадський діяч Іван Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, свіжі й вільні шляхи професорам та книжним ученим».
Найвідоміший твір Великого Поета – збірка українських поезій «Кобзар».
Пророче слово й життєвий подвиг Тараса Шевченка завжди будили розум і душу, спонукали вимірювати власні слова і вчинки з позиції особистої відповідальності. Його доля нерозривно пов’язана з історією і сьогоденням українського народу, його боротьбою за незалежність, суверенність і єдність України.